Skip to content Там здибався князь з Дажбогом, рано, рано, Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько. …
Ой ти, боже, ти, Дажбоже, рано, ра-но, Зверни ж менi з дорiженьки, ранесенько. …
Бо ти богом рiк вiд року, рано, ра-но, А я князем раз на вiку ранесенько! А садівник Йоганн, старенький дідусь, що зустрічає разом із квітками сонце, розповідає, як доктор Рудольф рано-ранесенько виходить у сад, як цілує траву, листя, як раптом простягає обидві руки до неба, до сонця, весь витягнеться, неначе збираючись летіти, і тихенько про себе сміється. 