Skip to content Люди говорили, ніби її прокляв батько, прокляла мати, прокляв увесь рід, і вона з того часу ходить в Києві по монастирях в одній сорочці, боса й простоволоса, бліда, як смерть, нічого не їсть, не п'є й не говорить та все просить Бога журавлиним та совиним голосом, то нявкає, як кішка, то реве, як товаряка. Карлсон ревно допомагав йому і страх як радів, коли із скарбнички викочувалася монета. …
– Я, власне, люблю, щоб мотор ревів, коли я літаю,- вів далі Карлсон,- проте як для привида, то краще, мабуть, увімкнути глушник. 