МИРНИЙ Панас – Повiя
Нерадiснi думки колишуть першу; та нелегкi зiгнули й другу… У хатi сумно, нiмо, глухо… I нiкому тiї нiмоти порушити, нiкому того суму важкого розвiяти… Ось чутно, рипнули сiнешнi дверi. … Чутно – дверi рипнули, щось зашамотiло у сiнях. … Ось уже не стало й видно; чутно тiльки, як ступнi рипотять у тихому морозному повiтрi.