Skip to content Вже й злягла в ліжко, вже й на Божій дорозі, як то кажуть, була, вже й хрест надгробний зробили; хотіли були й домовину робити, та боялись, що може буде коротка, бо кажуть, що люди, вмираючи, витягаються; а хрест зробили сажнів зо два заввишки, дубовий; домовий маляр помалював його зеленою фарбою; з одного боку… Але мені треба зараз летіти додому, глянути, що там робиться. …
– Добре, але що я робитиму, поки тебе не буде? …
Хіба я не мав права поглянути, що робиться в мене вдома? …
– Крістер і Гунілла кажуть, ніби я все видумав про Карлсона, що живе на даху. …
Кажуть, що він просто вигадка. …
Чуєш, що я тобі кажу! …
Ви ж самі чудово розумієте, що коли я кажу: «Краще вмерти», то маю на думці: «Ні, дякую». [ …
– Що ти робив у моїй шафі? Кожний стояв, мов закаменілий, і не знав, що робити. …
— Пан сотник знає, що йому робити, і так буде, як він хоче. …
Роби, що велять, збирайся. …
—— Кажу тобі, що свобідний будеш… …
У мого пана син недоліток занедужав; що й робили, нічого не помагає. …
Я тобі лиш тому кажу, щоб ти знала. 