ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

 Набагато раніше він почався б, той клопіт, коли я знаю хоч щось про дороги на схід, – – Давно-давно, ще за часів мого діда, вороги потіснили один гном’ячий рід з далекої півночі. Саме в цю мить з-за повороту дороги, що йшла від села, показалися інші гноми. –  Нам не можна збитися з дороги, бо тоді ми пропали, –

Осип Назарук – Роксоляна

Він більшу часть дороги йшов попри вози, хоч з нього сміялися, що й так скорше не буде на місці. А ще до того жонатому священикові в нинішних дорогих часах! Бо навіть дикі татаре поважали монахинь і з пошаною вступалися їм з дороги, називаючи їх “дівчатами дивного Пророка джаврів, що помер на хресті”.

СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів

Він підійшов до краю урвища, ступаючи по бетоновим плитам, і побачив іржаві, порослі повоєм ферми, залишки якоїсь чималенької решітчастої споруди, напівзанурені у воду, а на тому боці – продовження дороги, ледь помітне під світляним небом. Ліс, попервах несміливий і рідкий, потроху сміливішав і підступав до дороги дедалі ближче.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3

[9] Тінебор з гідністю ступав по гладкій бруківці довгої та крутої дороги. – Ось бачиш, мій дорогий Піне, мені зараз не до того, щоб викладати тобі історію Гондору – вельми погано, що ти сам чомусь не вважав за потрібне повчитися змалку, замість того, щоб розорювати пташині гнізда й вештатись по лісах.

ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно

А коли хвилі пологового болю накотилися на жінку, можливо, він тоді поклав свою мозолясту руку на її м’яке обличчя, можливо, відірвав на мить свої очі від тряскої дороги і ненавмисне спрямував воза просто в річку. 20 липня 1997 Дорогий Джонатан, Палко жадаю, шоб цей лист вдався мені добре.

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Таке село – справді Середнє, бо посередині старої дороги між Ужгородом і Мукачевим. По-друге, це спалення мостів – назад дороги немає, you are in army now. Над ними стояли вищі офіцери, командування полку, перед якими наші офіцери – ротні – абсолютно безсоромно прогиналися, тобто стояли раком і виляли задницями.

ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна

По Машиних щоках текли сльози, такий дорогий він був їй, так журилася вона за його бентежним серцем: “Куди летить, що шукає?” На світанку Маша встала, почистила чоловіків одяг, склала чисту білизну.  Не просіть, мене, Сину Неба, краще вбийте мене, дорогий Сину Неба. їх поширювали вороги народу.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Видно – з далекої дороги. І к різдву загодуємо свиню… Сало продамо, м’ясо посолимо, ковбаси начинимо… Буде з насі Хай тепер наші вороги сміються, нехай цураються, минають! Ні… ти мовчиш… мовчиш, як глупа ніч… До тебе не доходить плач наш… наші сльози… їх заступили од тебе вороги наші… Ти не скараєш їх… ні?!

ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції

Цікаво, шо роги висять і в кімнаті, якої обстановка у Литовців складається із довгих масивних лав та таких же масивних стільчиків. Ці села були у віддалі яких двох-трьох днів дороги пішки від фронту та в разі руїни німецька кіннота на другий день опанувала би цю місцевість.