ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється Posted on by / 0 Comment їй бажалось любовi з чудовими, романтичними пригодами, палячих устискiв якогось героя, догробної вiрностi, безграничного посвячення. … I появився зовсiм вiдповiдно до її романтичних мрiй: королевич в жебрацькiй одежi!
БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана Posted on by / 0 Comment Навпаки, не буде чудове закінчення такого незвичайного роману.
Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права Posted on by / 0 Comment Спеціальна увага має бути приділена групам осіб, які можуть не мати необхідних документів, що посвід- чують особу, як, наприклад, біженцям, i переміщеним особам або окремим групам меншин (наприклад, ромам).
МІЛН Алан Александр – Вінні-Пух та його друзі Posted on by / 0 Comment Паць сидів на ґанку і, заплющивши очі, гадав на ромашці, аби точно дізнатися – любить, не любить, плюне чи поцілує.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Ось і сам гетьман Іван Самойлович — на коні перед золотим шатром (царський дарунок), біля гетьмана чорний геній України — боярин Ромадановський. … Тільки мудрий боярин, князь Григорій Ромадановський м’яко і христолюбиво Самойловича за плече торкнув.
ГОМЕР – Іліада Posted on by / 0 Comment Дарета вважали також автором іншого твору – популярного в середні віки роману «Про зруйнування Трої», нібито перекладеного з грецької мови на латинську.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment Руде Марципанчине волосся на очах стало золотавим, великі карі очі – блакитними; щезла коронка з цукатів, яку Марципанка завжди губила, а замість неї запломенів віночок з ромашок, гаптоване золотом платтячко перетворилось на вишивану сорочечку і яскраво- червону спідничку.
Технологія опоряджувальних робіт (для учнів ПТНЗ будівельного профілю) Posted on by / 0 Comment Романова – доктор педагогічних наук, професор, завідувач лабораторії технологій професійного навчання Інституту професійно-технічної освіти НАПН України; Д.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment На Русі, де Арта-Арсанія проіснувала до ІХ–ХІ ст., ця традиція трансформувалася згодом у звичай самоспалення рідновірів і старообрядців, залишилася в освяченні “піднятої цілини” та “прощанні з Матьорою” (за назвами відомих романів Шолохова й Распутіна).
