Результати пошуку слова: Роти

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

Ми знов повернулись до Третьої Роти і жили в нашого родича, залізняка Удовенка. … Я бігаю вузькими брудними вулицями Третьої Роти. … Пухка її срібна зима в холоді багряних зір і далекого сонця рипіла на вулицях Третьої Роти, коли ми з батьком їхали шукати щастя на Полтавщину.

Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця

Posted on by / 0 Comment

Сержанти четвертої роти вигадали для себе цілу купу розваг, переважно нічних. … Деякі, звичайно, в усьому йшли до кінця – як от, приміром, сахалінський поет Валера Балюк, старшина десантної роти. … На це я цілком твердо і впевнено Балюк Валерій Георгійович, старшина десантної роти.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Та все ж, як засне ввечері маля, як засопе тихенько – ніжний такий звук, і ротичок маленький рожевим трикутничком стулений, і від чорних вій довгі тіні спочивають, сяде, бувало, Марія коло лампи – й ну собі малювати. … Нападники упхнули нам у роти шкіряні чопи й потягли вгору, на плато, що панувало над морем.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

тоді одкривається її чисте опукле чоло, волосся спливає хвилястими пасмами назад, очі здаються більшими і ще здивованішими, але заразом і трошки нахабними, ротик зовсім малесеньким, але лукавим, одне слово — загонисте. … А широченно роззявлені роти рупорів, покриваючи гомін, музику й спів, галасують: —

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри

Posted on by / 0 Comment

Ми з Ромкою аж роти пороззявляли від несправедливого обвинувачення. … Ми з Ромкою тільки роти роззявили. … У нас з Ромкою навіть роти порозкривалися від несподіванки. … І знову роти від подиву пороззявляли… … – Чого це ви роти пороззявляли?

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Зінкевич мав казарму караульної роти, яка мала переформуватися на баталіон. … А що “товариші” не погоджувалися, бо боялися холодноярських “бандитів”, то їх пов’язали, заткали їм шматами роти і, прикривши на возах соломою, везуть до нас.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

Ягельський лишився лежати в камері, поставивши сухі коліна кроквами й тяжко астматично дихаючи, ажно вчувався жаль в тому диханні, що він не може піти з усіма… Після вечері вже не мили підлоги, не розповідали анекдотів, не сміялися навіть тихесенько, а сиділи, пороззявлявши роти й тяжко дихаючи, –

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

Дивилися на розгублену, нещасну, тоненьку великооку дівчину, вже не чули, що вона мовить, попустили віжки своїй п’яній нестримності, сміялися, хихотіли, реготали, розмазували по мордах слину й сльози, роздирали роти від вуха до вуха, реготали на все горло, до розпуки, до сліз, до шалу, заливалися, качалися, рвали боки, душилися.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

В залі погасло світло, заколивалася завіса, і на сцені, наче в тумані, для чогось заворушились постаті, вони розкривали роти, трясли бородами, але про що говорили — ніяк не міг второпати, бо стало не по собі, коли відчув, що до дівчини, неначе ненароком, притулилось плече Григорія.