НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Одна часть пiшла до лаврської гостиницi i жила там, доки митрополит не роздав їм парафiй на Українi на продиво українським мужикам, котрi пороззявляли рота, дивлячись на таких чудних кацапських попiв. … Лапландець вилiз з свого закутка, як миш iз нори, i роззявив рот. … – якось само вихопилось у його з рота.