Результати пошуку слова: Рудо-жовтий

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

В ту хвилину Юрко підняв свою шаньку, поклав на парту, а жовтий портфель викинув крізь вікно. … На помості пан оператор Рудольф Фіхте! … Водій вніс до хати шкіряний жовтий чемодан, запитав матір: – … Почувши про Рудого, лейтенант спохмурнів і промовив задумливо: –

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

Полюбила козака, Та рудого, та старого – Лиха доля така. … …Розкидала; а за нею Стара люта мати: Очі вивело із лоба Од страшної муки; Втеребила в пісок жовтий Старі сині руки. … засівали, І рудою поливали… І шаблями скородили. … Рудою Весілля вмилося.

ЛЕМ Станіслав – Фіаско

Posted on by / 0 Comment

Пейзаж Титана, мертве шаленство гір, неземні барви в рудому мерехтінні, темно-руді хмари, притиснуті до хребтів, правили досконалим тлом для постаті Лондона. … …схід Сонця й не промінь селектора, а володар Титана, оточений численними кільцями, жовтий, як мед, Сатурн.

УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії

Posted on by / 0 Comment

Здавалося, він знав її веснянкуватою рудою дівчиною, з яскравими очима, з врівноваженими, зовсім не манірними рухами; знав… … Кав’яренька нагадувала коробку, загратовану арматурою, звареною і пофарбованою у жовтий колір. … Жовтий туман піднімався з поверхні.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

Червоно-жовтий чистий напиток замиготів іскорками, неначе в йому грало літнє марево, а чудові пахощі лоскотали в носі, в горлі, по язиці. … В світлицю вступив високий, тонкий пан, держачи під руку рудоволосу панію, убрану в багату сукню.

ЛЕМ Станіслав – Едем

Posted on by / 0 Comment

…сталося, спершу оглянув стебло, а тоді нарешті надрізав його ножем; з надрізу закапав ясно-жовтий, водянистий сік, який відразу ж почав пінитися, став оранжевим, потім рудим, а… … Координатор кинувся майже наосліп, щоб замінити його, велетенське колесо нахилилося й небезпечно наблизилося до рудого урвища.

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

…Шворнiв – розумного Саньку й пришелепуватого Митьку; Макара – колишнього чередника, рудого велетня iз страшними вусами, кудлатою червоною головою i з дитячими блакитними… … Було млосно вiд однiєї думки, що поблизу пiд рукою є жовтий пiсок, який наче крил начепить вимученiй людськiй iстотi.