Результати пошуку слова: Рушати
Семен Скляренко – Святослав
Кличуть воєводи її йти на печенiгiв, вимiтати їх з поля, рушати на Саркел. … Певне, час і рушати в дорогу. … – Проте й додому час рушати… … Це були справжнi кораблi, що могли рушати i в море! … вели рушати, не гай часу, княже! … – То й будемо невдовзi рушати, – … Але у головний порiг – Неясить – на веслах вони не наважувались рушати.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Лишається тільки скласти речі — й можна рушати хоч зараз на край світу. … всім не можна рушати з місця: може бути й таке, що Гершко виїхав з корчми й ховався до ранку десь у кущах або в очеретах, а через те, що в Лисянку немає іншої переправи, як ця, то тут треба стерегти, бо раніше'чи пізніше, а цього місця він не мине.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Але дідок і не думав нікуди рушати. … Ось приблизний уривок їхньої пісні, якщо без музики це можна назвати піснею: Далеко, за Імлисті гори, Де наші предковічні створи, Рушати нам, гей, ковалям, Шукати золота комори. … Далеко, за Імлисті гори, Де наші предковічні створи, Рушати нам, гей, ковалям,- Згадаймо золоті комори.
Семен Скляренко – Володимир
А тепер куди збирається рушати, навіщо кличе полки з Чернігова, Переяслава, Родні, – … Усі вої князя Святослава вже покинули береги Почайни, порожні лодії темніли під кручами, один Микула залишався ще там, на світанні думав і він брати торбину на плечі, рушати до Любеча. … – Ні, я вже спочив, годі, і в дорогу вам треба рушати…
ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції
Кожний сотенний знав, куди мав рушати, – … Доводилося виходити дуже рано, морочитись з тими проклятими манівцями, то зникаючи в непроглядну лісову гущавину, то, переходячи по заметених снігами багнищах, грітися і їсти замерзлий хліб біля розкладеної зі сухого гілля ватри та знову рушати в непевні лісові доріжки.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Ми наплічники й кольчуги одягли на світлі шати,- Грізно виладнавши військо, я вперед звелів рушати; В день отой меча мойого скуштували супостати! … Вояцтву ж наказав за ним рушати, І до мене з міст хатавських позбиралися магнати; В них забрав фортеці й змусив про війну пожалкувати,- Слів бракує оповісти, скарб який то був багатий!