Результати пошуку слова: Рушниця

Улас Самчук – Волинь

Posted on by / 0 Comment

Володька це захопило неймовiрно, вiн ризикнув пiти геть отуди за лiс на дорогу, що веде з Мизоча до Острога, i там побачив багато москалiв, що йшли дорогою пiшки, зiгнувшись пiд дощем, мокрi, мов кури, зi своїми рушницями. … Через груди навхрест рушниця, шабля i “патронташ”: Ширiзнi штани з червоними лампасами.

Монтекристо

Posted on by / 0 Comment

монтекри́сто – іменник середнього роду (рушниця) відмінок однина множина називний монтекри́сто монтекри́сто родовий монтекри́сто монтекри́сто давальний монтекри́сто монтекри́сто знахідний монтекри́сто монтекри́сто орудний монтекри́сто монтекри́сто місцевий на/у монтекри́сто на/у монтекри́сто кличний монтекри́сто монтекри́сто

Кріс

Posted on by / 0 Comment

кріс – іменник чоловічого роду (рушниця) відмінок однина множина називний кріс крі́си родовий крі́са крі́сів давальний крі́су, крі́сові крі́сам знахідний кріс крі́си орудний крі́сом крі́сами місцевий на/у крі́сі на/у крі́сах кличний крі́се* крі́си* [діал.]

Булдимка

Posted on by / 0 Comment

булди́мка – іменник жіночого роду (старовинна рушниця) відмінок однина множина називний булди́мка булди́мки родовий булди́мки булди́мок давальний булди́мці булди́мкам знахідний булди́мку булди́мки орудний булди́мкою булди́мками місцевий на/у булди́мці на/у булди́мках кличний булди́мко* булди́мки* [іст.]

БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX

Posted on by / 0 Comment

Два козаки Маткевича з рушницями охороняють садибу. … Ми озброєні мисливськими рушницями і ножами. … Тим часом полковник, зі знанням справи поклацавши рушницями, вже розплачувався за два досить великих за калібром двоствольних «Манліхера». … З крамниці вони вийшли з двома рушницями в чохлах.

Адріан Кащенко – Славне військо

Posted on by / 0 Comment

Чутки про те, що недалеко за Бугом товариші їхні живуть вільним козацьким життям, доходили й на Запорожжя і викликали в серцях поневолених запорожців пекучий біль: Ой, як був у мене коняка — Був коняка-розбишака, Була шабля і рушниця Ще й дівчина чарівниця! … — А ваша рушниця де, паничу?

Ґвер

Posted on by / 0 Comment

ґвер – іменник чоловічого роду (рушниця) відмінок однина множина називний ґвер ґве́ри родовий ґве́ра ґве́рів давальний ґве́ру, ґве́рові ґве́рам знахідний ґвер ґве́ри орудний ґве́ром ґве́рами місцевий на/у ґве́рі на/у ґве́рах кличний ґве́ре* ґве́ри* [діал.]

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

Рушничний постріл у ту пташину хмару кинув би під ноги мисливцеві цілу купу пернатих, та для такого пострілу потрібна рушниця, а її, на жаль, не мали ні Пенкроф, ні Герберт. … Тоді Гедеон Спілет, Герберт і Пенкроф із рушницями в руках виходили з нього й разом із Топом досліджували околиці.