ЛЕМ Станіслав – Едем
Ручка вирвалася йому з рук, він якусь секунду балансував на горі й нарешті відновив рівновагу. … Цей дивний «моріжок», як його назвав Лікар, тягнувся вдалину рівно наче стріла, і впирався в ясну смугу, що стіною затуляла перед ними весь обрій. … Люди стояли й дивилися на хвилі, які рівномірно перебігали по стіні.