ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана Posted on by / 0 Comment Кивнула-махнула білою рукою: «Вернися, батеньку, вернися, рідненький, уже ж мене не однімеш і сам, старенький, загинеш. … Чи й справді небо розділене між державами, як і земля, і є небо рідне, а є чуже?
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР Posted on by / 0 Comment «Не треба,- кажеш,- дайте хату!» Цього вже лучче й не благай, Бо це… сама здорова знаєш… Дивися, огирем яким Сам пан круг тебе походжає, Уже чи добрим, чи лихим, А будеш панською ріднею, Хіба повісишся!..
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці Posted on by / 0 Comment Уважний читач повинен помітити, що дві речі їм кожного разу ставали в пригоді: справжня, непідробна людяність і рідне слово. … А рідне слово, яке йде з глибоких віків, додає їм сили, витривалості, розраджує їх у тяжкі хвилини.
СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ – СЕКРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Posted on by / 0 Comment Мова, що про неї поет сказав: О, слово рідне!
ХВИЛЬОВИЙ Микола – Камо грядеши Posted on by / 0 Comment Це саме та «рідненька «Просвіта» в вишиваній сорочці і з задрипанським світоглядом, що в свій час була ідеологом куркульні. … Тут нашій, «рідненькій», слід, до речі, нагадати, що користь пізнається інтелектом. … Пилипенко ніколи не робив, інакше б він адресу нашої «рідненької» шукав у іншому місці.
Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment що ніколи не забувається людиною, хоч би де вона була і ким стала — нагадуванням про Київ, про рідну землю і небо вад нею рідне.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Якщо сила слів змаліла і, ослабши, вірш зачах,- Придивіться до поета в мить, як вірш у нього зблідне І почне тоді кульгати річ картвельська, слово рідне,- Він відступить для розгону і уміння явить гідне: Вправно діючи чоганом, діло завершить побідне.
Цікавинки про Україну Posted on by / 0 Comment "Як побачиш над ріллею веселку Атмосфери рідне явище, Так подумаєш, мати твою за ногу, І застигнеш в німому подиві.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Коли «Волга», м’яко погойдуючись з боку на бік, переповзла через бордюри, Ковбик несподівано широко розплющив очі і глянув на рідне, але трохи побіліле від снігу та інею фіндіпошівське гасло: «Дамо кожному громадянинові по шапці!» Він згадав рубрику в газеті «Колос і молоток» («
ШЕЛКОВЕНКО Олександра – Оповідання Posted on by / 0 Comment "Як повернуся на рідне Трипілля, – … Степане мій рідненький…
