МИРНИЙ Панас – Серед степів
– і ви витріщаєте здивовані очі… Де ділися ті садки та ліски і річки чисті, бігучі? … З синьої річки, де ти на легесеньких хвилях любиш гойдатися, здійми непримітную пару, оберни її в чорну хмару і повісь, розстели її по небу синьому, заховай від нас сонечко ясне, захисти від його недоброго заміру – розпекти нас, розтопити!