Результати пошуку слова: Свята

Щонеділі та на свята в церкві завжди повно людей. … По селах проводяться концерти, національні свята, усюди декламують і дорослі, і діти вірші Т. … Чи відбувалися якісь свята в 1943 і 1944 роках – не знаю. … 29 січня 1940 року брав участь у відзначенні свята Крут у класі під час великої перерви.

Немає тут ран, а є свята віра, що ті „ветерани бойових дій“, котрі, замість воювати з загарбником, катували українських партизан, не повинні ані святкувати „Побєди“, ані одержувати завищених пенсій. … Грінченка), на свята у нас іще подавали драглі зі свинини або студе´нець з півня) –

Пригадую, прибув брат Іван додому на самі Різдвяні свята. … Вчителям та учням заборонили відвідувати церкву, наказали проводити навчання в релігійні свята. … Стали пригадувати, як ми колись старанно готувалися до цього свята. … Обоє дуже здивувалися, що ми принесли стільки продуктів, адже вони готувалися до свята і у них є все.

Розповідали, що риби винесли тіло його на поверхню, і на воді загорілося три запалені свіч- ки, а над прахом з'явилася свята Варвара, покровителька будівничих, ішла по водах боса, у синьому хітоні і вказувала чи то на Шпеєр, чи й кудись далі. … Ішли свята зимового дерева.

Вона пошепки розповiдала про неї бабам, закочуючи пiд лоба очi i приговорюючи: «Ох, яка ж я больнонька, яка больнонька!» Проте ця невигойна хвороба не заважала їй щодня тягати на базар важеннi кошики, а на свята випивати пляшку «денатурчику». « … Хоч ви й непитущий, але ж па свята чарочку можете… Хи-хи!

То була свята іскра. … – Свята правда. … Якби не свята, я потесав би решту каменю. …  Завтра неділенька свята, шибенику, лукавий чорногузе. … Це свята хата. … – Я вірю, що це, як ви кажете, свята хата. … – Свята, кажу, прошу геть, не сій блуду… – …  Хто свята?  … –  Хата свята.

Надiвши синi окуляри, в однiй сорочцi й без шапки, вiн сидiв в свята пiд гiллястою грушею, дуже рiдко перекидаючи товстi й здоровi листки "Печерського патерика". … – Святий Київ, свята i Москва. … –  Хiба ж я свята, щоб мене Варварою звали? … моя чиста, свята, занехаяна любов!

приязно окинула оком Софія Іванівна посталу перед нею худу, цибатеньку акселератку, що причепурилася в дорогу, мов до якого-небудь шкільного свята: на йогах білі панчішки, на голеві старанно заплетені мишачі хвостики кісок, що туго стирчать урізнобіч, з білями бантами, відкривши не-дитячому чисте, а голубими прожилками чоло.

Перше бувало так: оце святами я й поїду до сусіди, в кого по черзі всі з'їхалися. … Де ти, свята старовино! … Свята старовина! … На різдвяні свята ми повинні були повертатися додому. … Свята – веселощі, гулі. … А того батенько й не подумали, що се були свята, празники – яка тут наука?

Довгопол появився в Нижній Товарниці в цьогорічні Різдвяні свята, точніше, на самого Василія, коли сільські колядники саме виколядували їм з Уласієм перший тур «гой, дай Боже», та так і заніміли, лиш тільки різко скрипнули двері з хоромів і заворушився поріг під рослим воєнним чоловіком.