Крістоф Рансмайр – Останній світ
Та ось на Тереєвій стіні спалахнуло світло. … Потім у кімнаті спалахнуло світло. … Світло ніде не горіло, тільки попереду ледве жевріло тьмаве сяйво. … Серед неосяжних кам’яних пустель чорноморського узбережжя він був ніби личинка, що, покладена в пісок, мох чи ніжно-зелений лишайник, чекає свого пробудження.