Результати пошуку слова: Сердешно

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

Після того, здається, вже більше начальство його не викликало: що там у них сталося, я так і не знаю, але фельдфебель од того разу ще лютіше напосідати став на Мельниченка-солдата, не минаючи й найменшої нагоди, щоб допекти йому якнайболючіше, щедро наділяючи нарядами та всякими іншими карами сердешного артиста.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

В Головківці почуваю себе дуже погано і лежу в селянській хаті, оточений сердешною опікою господарів. … Мій денний “господар”, сказавши, що за одягом зайде завтра, сердешно стиснув мені на прощання руку. … Чорний Ворон сердешно прощався з нами, особливо з Чорнотою, з яким міцно заприятелював.

Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.

Posted on by / 0 Comment

Ач, як його налякав: і досі ще в сердешного слізки на щічках. … Його сердешного раз-у-раз примушували, мов папугу, вимовляти оте чарівне слово! … — Вони п’яні ввійдуть до світлиці та розбудять його сердешного. … Чи не понесла б ти йому, Лукіє, хоч би й завтра, а то я боюсь, убє він, занівечить сердешного Марочка!

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. … Сини сердешної України! … Йому, сердешному, й не снилось, Що дома нищечком робилось, Що з дому цар його украв Не золото, не серебро, А луччеє його добро, Його Вірсавію,- украв.

Стендаль – Червоне і чорне

Posted on by / 0 Comment

«Скільки почуття було в очах сердешної моєї пані де Реналь,— подумав Жюльєн,—- … В цього сердешного юнака е могутні вороги, але навіть серед ворогів (а скільки їх у нього!) чи знайдеться хоч один, хто сумнівався б у його надзвичайних здібностях і глибоких знаннях?

Астрід Ліндгрен – Нові пригоди Карлсона, що живе на даху

Posted on by / 0 Comment

Треба бути ласкавим до сердешного дядька Юліуса. … Та по кількох днях гостини сердешного дядька Юліуса, коли він то ганив її дітей, то вередував їжею, то нарікав геть на все, в мами з’являлася між бровами зморшка, і вона ставала дивно тиха, так само, як і тато, відколи дядько Юліус переступав їхній поріг.