Решетитися

решети́тися – дієслово недоконаного виду (дуже сердитися, гарячкувати) Інфінітив решети́тися, решети́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа решеті́мося, решеті́мось, решеті́мся 2 особа решети́ся, решети́сь решеті…

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Але вони все-таки йшли, все-таки рухали закоцюблими кінцівками, все-таки зводили запорошені обличчя, і Заметільниця вже починала сердитися на цю їхню даремну й непотрібну впертість. – не стерпів, щоб не розсердитися швець. Чарівник не може сердитися чи ненавидіти, він має тільки любити.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

— Кваліфікація така, що й сердитися не маєш права: ріст созів. — Тільки годі вже сердитися. — радісно сказав Крупяк, зразу ж на ходу змінив намір розсердитися на молодого Варчука. починає сердитися голова на Полікарпа, знаючи вдачу луговика.

Іван Кривуцький – За полярним колом

Він уже перестав на мене сердитися і просив забути про інцидент. Ми удвох детально розробили тактику поведінки і головне – не сердитися, а вперто спокійно не відчепитися.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

На мене напливала злість, очевидно, була моя злість безпричинна; очевидно, я не мав права сердитися на цю маленьку незнайому жінку… Чого б йому на нас сердитися? Мені треба було на неї розсердитися, відігнати львівську панянку від себе, і я таки мав намір це зробити, але…

Кафка, Франц – ПЕРЕВТІЛЕННЯ

Тепер вони й насправді стали сердитися — чи то через поведінку батька, чи то виявивши, що жили, не підозрюючи, з таким сусідом, як Грегор.