Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment III Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць, що в дір'ях хмар, як сива медуза, пливе… … І лицарів Сиваша та Перекопу…
КАТАЛОГ СОРТІВ ТА ГІБРИДІВ ДУ ІНСТИТУТ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР НААН УКРАЇНИ Posted on by / 0 Comment 108 СОРГО ЦУКРОВЕ СИВАСЬКИЙ 85 О р и г і н а т о р и : Генічеська дослідна станція ДУ ІЗК, .
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Дід виблискував поголеною головою, зате борода була сива й нечесана, сам кссмогрудий, а руки міцні, мов у коваля. … Поклав голову у сиваських солончаках, а змучене тіло його прив’язали до кінського хвоста й сірими холодними пальцями шкрябав мертвий Кисіль пилюгу на вулицях Бахчисарая.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Стара бабуся, сива й зморшкувата, у тенiс чи, як його, у бадмiнтон ракеткою вимахує Так вимахує, що аж в очах мигтить. … Бо саме туг отаборювагся Сiрко, як повертався з Криму, розбивши кримського хана бiля Сиваша.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment …вподовж усього лісу; невеличкі пташки сперечаються з ними своїми піснями – цьомка та прицмокує в чорнобилі кропив’янка, щось белькоче чижик з високого в’яза, віщує літа сива зозуля, жовтобрюха іволга перегукується з одудом, а з кущів ліщини йде-несеться важке гор-личчине туркотання… Помалу ви беретеся все вгору та вгору.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нiг, черкається росяної трави.
Кобилянська Ольга – Нiоба Posted on by / 0 Comment але як я колись заплющу очi, то вiн один зостанеться, справдi, сиротою i безпомiчним, хоч яка в нього борода сива й вiн себе старим називае.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз Posted on by / 0 Comment …зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорніше, ще сумніше… Десь далеко, край небосхилу, здіймалась сива імла, виповняла повітря… Чорними ярами покотився білий туман, одежа вкрилась дрібненькою росою… Вогкий холод зціплював кров у жилах, доймав до костей… Вгорі…
ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя Posted on by / 0 Comment От сива шапка ще лучча вiд чорної.