Результати пошуку слова: Сипа

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Мені самій не пробитися; це – Катря, працювала передо мною ліктями: комсомольці, як грушки сипались. … Сипав проз стіни станції, де червона смерть понад загарбаними клунками простягла руку до ребер матерів і дітей. … Почало сипатися з рівчака. … Потім взялася часто сипати.

Ремарк Еріх-Марія – Три товариші

Posted on by / 0 Comment

Електрозварка шипіла, цілі снопи іскор сипались на темні, зайняті чимсь серйозним постаті. … Сипав дубовими дотепами, тримався діловито, як людина, що має щодня діло з злиднями, які його особисто не обходять. … Паровоз викидав дим, сипав іскрами. …    Вона встала, її пухке обличчя так здригалося від люті, що з нього сипалася пудра.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

— Палив, кажуть, йому руки… вогнисте… йому сипав… — … Проекти, один одного дивніші, сипалися як із мішка, виникали щохвилини й щохвилини ж гасли, мов іскри на повітрі. … Пішли до Олексової хати, й там серед ночі Дувид бистро сипав і рахував гроші.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого

Posted on by / 0 Comment

Ш коли на станцiї, попереду ешелону, стали рватися бомби, Андрiєвi захотiлося бодай краєчком ока глянути на тих проклятих металевих птахiв, що з зловiсним миттям кружляли над Гребiнкою й сипали на неї чорну, гримучу смерть. … засмiявся Антропов, де ж його взяти, того тютюну, щоб ще й на землю сипати.

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

Я нічого не помічала, коли раптом у моїй душі заходило сонце, знімався вітер і починав сипати сніг. … Вона дивилася темними очима, в яких шелестіло листя від вітру і починав сипатися білий сніг, дивилася з дзеркала і на мене, і на нещасну Ая-тян.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Бомби сипалися безперервно. … Після кожного близького розриву, після того, як переставала сипатися згори земля, Петро підіймав голову й бистро оглядався навколо – що є з його товаришами й близькими (поблизу розташованими) вояками?

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

На журби своєї знак Дряпав щоки, пилом сипав на лице собі вояк, Цілував і меч побитий, і кільце меча, й держак. … Таріел проміння сипав, схожий на ясну зорю, Та послав він Автанділа проказати так царю: «Біля тебе бути – щастя, але я в думках горю, Що свій край лишити в скруті не годиться владарю.