Результати пошуку слова: Сириця Ян

Всі землі понад великими річками — Дніпром, Бугом, Дністром та Сяном — з давніх-давен залюднювали східнослов’янські племена. Тоді далася бідному невольнику Тяжкая неволя добре знати: Кайдани руки-ноги поз’їдали, Сирая сириця до жовтої кості Тіло козацькеє проїдала”. турки-яничари, І ви, біднії невольники!

Я досі не писав про ці справи хоч би й тому, що, по-перше, це ділянка мемуарної літератури і цю працю виконають професійні люди пера. Повідбирали землю від селян. бах, бах… Гумою… Чоботом… Поліном… Чим попало… Суха сириця врізується аж до кісток на ногах.

Пив горілку — чару за чарою, на диво, не п’яніючи, тільки очі його все більше наливалися темною кров’ю. Слуги залишилися біля отвору, обличчя їх закам’яніли. Тепер Оксана не могла й ворухнутися, з розпачем відчуваючи, як навколо колін і литок боляче стягується сириця… …

Забачивши святий Київ, вони зареклися бiльше пити, щоб вступити по-християнськiй до святого мiста. Українцi й iншi слов’яни їли в пiст скоромне. не дуже чваньтесь, бо i в мене в наточанцi є й сокира, й мотузки, й сириця, ще й, коли хочете, позичу вам ухналiв та цвяшкiв.

І хіба в славетній, Щедро оспіваній Візантії Були самі палаци для громадян?. Діти робітників, селян. А так доводиться надолужувати прогаяне в дитинстві. Сириця, хоч була м’яка і слизька, не дуже подавалася, треба було вперто розтягувати зав’язі, і тут ще доводилося робити це потай, щоб не зауважив Ситник.

Цьому нечестивцю і тридцять срібляників по обтяжать ні кишоні, ні совісті… Та що це я в таку піч про казна-що? У неї навіть вівсяник місяцем сяє. — Та ще, хвалити бога, є сириця в тілі, —

м’які баки на пальне з написами «Indian» і «Wanderer», дитяча ресорна колясочка, навіки заглохла динамка, гнила шкіряна сириця, промащене клоччя, стертий наждачний папір, австрійський багнет і безліч подертого, гнутого і давленого мотлоху.