Результати пошуку слова: Сир

Ти нікуди не поїдеш, діти не будуть сиротами! … –  Якими сиротами? … Сирітка бідолашна. … –  Мамо, яка сирітка, – … Чай з кори крушини, сир тофу, замінник цукру, сухе печиво. … Сир тофу смакував, як гіпс, розчинений водою з-під крана. … Обід – тареля грушок у сиропі. … – Насправді це були плісняві сири, але молочні продукти теж.

Сонце пригріло, болото загустіло, блискавка вдарила і все аміноокислила – тобто на амінь – і так виник сир, який з часом опинився на сухому місці. … З плином часу кожен сир вапнякується, бо ж це матеріал дірчастий, і так, шукаючи кращого, драглисті істоти винайшли метал. … Прибічники Абсолютної Сироти прокляли Електровольтера.

Вона йшла, бездомна сирота, нещасна бранка, продана і проклята, під чужим небом, прочищеним вітрами, безжальним і блідим, як холодні очі стрільців-лучників. … Від кожного катуну одне шатро, один сир, три мотузи і шість обротьок, один бурдюк масла й одного барана. … Холод, протяги, сирість.

Бодай ви всі скоріше повмирали, щоб мені не було з ким ділитися й сваритися!» На полуденок нам давали молоко, сметану, сир, яєшні всякого сорту – і всього вдосталь. … Ся вдова, вмираючи, не мала кому доручити дочку свою Тетясю, тож просила матінку взяти сироту під свою опіку.

знаю його весь рід; рід чесний, дядьки заможненькі, хоч він собі сирота, та ба! … не гнушайтесь бідним сиротою!… За що в мене душу віднімаєте?… Не можу без вашої Марусі жити! … Ти сирота; у дядьків твоїх по два, по три сини; і ти із ними у одній сказці [3]. … Сирота!

Бо ніхто й ніколи не створив єдиної Книги, котра вмістила б усе – і мову, й овечу вовну, і сім способів приготування сиру, і стрілянину довкола церкви, і першу весільну кров, і зловісні кола ритуальних танців, і техніку лісосплаву. … Коля подумала, що найбільше їй зараз хочеться сирника – і тут-таки знайшла його.

Тоді я ще не знав, що настане та чорна година, коли я залишуся в лісі тільки з оцим китайцем, і ми з’їмо з ним першу сиру ворону без солі. … коли невідомо, чи він хоч живий, чи, мо’, вже його кісточки десь у сирій землі, гріх же великий – відмовлятись од мертвого. … – занепокоївся Сиром’ятніков.

Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не пiд пару. … Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву, Пошануйте сиротину i не вводьте в славу. … Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. … Сирота, та iще i бiдна. … Тебе ж без приюту, молоду дитину, На кого оставлю, бiдну сиротину?

Очевидно, бо навколо ж панувало післявоєнне жебрацтво: голод, цинічні й люті інваліди з кош-турами, сирітство, чорнило з бузини, писання шкільне на газетах … … На вулиці сіяло мжичкою, в голому садку поміж деревами, як поміж сиротами, бавився в лапанки осінній вітер, у відчинені двері веранди струменів терпкий дух опалого листя.

Присядемо й дивимось, як цей наш Ян Янович запускає свою дивовижну прядку, тільки не ту, що сирову прядив'яну нитку веде, його пристрій виводить «нитку із глини». … В хаті сирість, цвіль, сперте повітря. … Похмура тьма, сирість, грязюка, пліснява. … Десь за нами зривається виття сирен.