Результати пошуку слова: Сич
ШКЛЯР Василь – Залишенець
Він довго роздмухував кадило, черкаючи відсирілими сірни – ками, які сичали, ламалися і не хотіли горіти. … Десь у глибині лісу прокотилися ухкання-зойки сича. … Здалеку знов долинули моторошні ухкання-зойки, й отець Олексій подумав, що сичі так не кричать. … І хто ж, як не він, так сумно пугикає сичем на її стрісі?
Олесь Гончар – Твоя зоря
І того ж літа сич на їхній хаті сів, — … Ніхто з нас сича зблизька не бачив, а от чомусь ми завше боялись його крику нічного, що й зараз зовсім уявки нам вчувався у витті хуртовини десь там по горищах… … Ми — до неї: «Чого ти?» Помовчала, а тоді: «Сич уночі на хату сів…» … Траса хлюпоче, сичить, стугонить.