Skip to content Скакатимеш ти через шаблю в сього дикото Тура; не раз згадаєш пісню: Любив мене, мати, запорожець, Водив мене босу на морозець…» Мізкує так собі Петро, аж ось ізнов закопотіли коні. …
Може б, і я зумів би зсадити тебе з коня кулею, та, отже, жду, поки ти надумаєшся, чи скакати, чи додому вертатися. 