Skip to content
Коли затих присілок і коли, ростучи, побільшали в ньому дерева, дівчина набрала з криниці горнятко непочатої води, завинула його в хустину і, скрадаючись, не дорогою, а бездоріжжям подалася в село. …
І, скрадаючись, любов іде до любові, щоб мати вечоровий хміль і поранковий жаль, як мали їх її посестри.
Ант ходив по хижi дуже тихо, скрадаючись, i вони, либонь, не чули його крокiв – спали. …
– Поле – широке, Сейм – глибокий, сторожа стоїть на горi, печерiг скрадається яругами… …
Увесь час йому здавалось, що хтось ходить за теремом, хтось скрадається під стінами, хтось вночі пнеться до його двору.
Звіддалік гноми зачули гамір і, почекавши якийсь час, чи не вернеться Більбо або ж чи не крикне совою, вони почали тихенько, як тільки могли, один по одному скрадатися до вогню. …
Надумавши, куди слід іти, почав скрадатися – тихо, як лише міг. …
Тож вони й пішли, скрадаючись, за гобітом до найглибших льохів.
