Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Знову немилосердно рубали лід; вода і піт об’юшували обличчя товаришів, дубіли руки, але скупий заріг туго дарував із свого багатства по одному-два в’юни. Скупий ти, Дмитре, як одноосібник. Хоч і скупий він, а щось таки вділить. Ти обережний був і скупийскупий. Скупий ти, —

БАРКА Василь – Жовтий князь

Кукурудзи трішки було та буряків, та картоплі: думалось, на прожиток стане, хоч скупий. А вже став собі скупий. Частину зоставив на другий раз, бо зробився скупий собі самому і також передбачливий, мов старичок або вивірка.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Звучать ті прізвиська приблизно так: Кривавий, Скупий, Паскудний, можуть найменувати короля Красивим, але так і знай, що то. Скажімо, був такий імператор Маврикій, досить дурний, обмежений, скупий, але чадолюбивий.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

І озвався тихим словом: «Ти гаразд зробив, Сограте, Та збрехав би той, хто скаже, що скупий я на витрати. Вбити хоче нас хазяїн, бо скупий він, малохлібний!» Тут Фрідон з коня зіскочив, до землі їм уклонився.

Ольга Кобилянська – Земля

Але то вже раз так на світі велося, як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз “скупий” і того обкидували такими латками, що матінко Христова!

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

– В тім-то й річ, що Сірко зараз у себе на хуторі… В Грушівці… Відпочиває старий… А наказним кошовим отаманом залишив Івана Стягаила, нашого курінного… Ти сам знаєш, який він… Скупий, що зимою й снігу не випросиш, а своєвільний та упертий, як осел! Та, мабуть, і ніхто з них не був такий скупий, як він.

ЛОНДОН Джек – Мартін Іден

Містер Хігінботем занадто скупий, щоб наймати служницю, коли з усім могла впоратись його дружина. Мартін не був ні скупий, ні користолюбний, але в цих грошах бачив щось більше, ніж певну кількість доларів та центів.

АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари

На щастя, сам Вільям не був таким переконливим, і з розмов з ним про родичів Аліса засвоїла лише те, що десь на півдні Шотландії мешкає „гидкий, скупий дідуган, якого покарав Бог“, і рано чи пізно його маєток стане власністю родини Монтґомері.