ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК
І те лице бліде, Зблідле від горя, Й око глибоке те, Мов бездна моря; Руки дитячії З труду обвисли І на чолі блідім Ясний знак мисли; Ніжні уста, любих Слів джерело, Шо з них нарікання Ще не плило? … “Не каляй святих Слів нашого учителя своїми Безбожними устами! … Сказав Валентій і аж сам злякавсь Тих своїх слів, –