БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment Витягши шовкову хусточку з кишені, обтирав нею гарне своє расове грузинське обличчя, свій орлиний ніс і чорні смоляні брови. … Щось у ньому було від якогось рєпінського персонажа з картини «Запорожці пишуть листа…» Може, брови, густі, смоляні, як воронове крило.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment Витесаний з дерева стовп, вгорi на ньому впоперек свiжа жовта дошка, а на нiй чорний смоляний знак – два гострi перехрещенi списи. … Але там не чути було нічого, тихо було й тут, у світлиці, тільки десь за стінами рипів мороз та ще на вогнищі потріскували сухі смоляні дрова.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment 7 Її звали Одаркою Пилипівною Козаченко; ця стара жінка справді походила з козацького кореня, крита «сімдесятка» її не зігнула й не згорбила; іній сивизни й не торкнувся кіс, які вона укладала на гордо піднятій голові короною, волосся тільки втратило смоляний блиск і трохи пополовіло.
Розумовські зустрічі: збірник наукових праць Posted on by / 0 Comment Жураківського олишівському сотнику Леонтію Шрамченку на села Смолянку, Топчіївку і Березанку Ніжинського полку тощо [2, с. … 48-49].На ранзі ніжинського полкового обозного перебували села Смолянка, Топчіївка та Березанка [5, с.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Моя мати була висока, ставна, вродлива, з буйним смоляним волоссям, яке вона приборкувала в тугий вузол або в косу. … Ні, це ж треба, в цей день народився і Анрі Беккерель, фізик, що чи не перший помітив дивні властивості «смоляного каменя», як тоді називали уран.
ЮЩУК Іван Пилипович – Троє на Місяці Posted on by / 0 Comment Тільки скелі відкидали різко окреслені смолянисто-чорні тіні, і здавалося, що то зяють якісь бездонні прірви. … І вслід за Капітаном десятиметровими стрибками кинувся до найближчої скелі, в її смолянисту тінь.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Це Василь топить смоляними корчаками, а тому такий тяжкий i густий той дим. … Мов навмисне вiтер дме i земля, оця українська смоляна земля, дихає на всiх п’яним жаром приваби.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Був без проводиря, витягав руку й стукав по дорозі чорною, аж смоляною палицею. … Був сивий, як молоко, а на колінах лежала, як змія, чорна смоляниста палиця… Тієї ночі домовик довго плівся за відьмами, аж доки дійшли вони до просторої галявини.
Юрій Яновський – ВЕРШНИКИ Posted on by / 0 Comment Вечори падали на Дніпро з усієї сили, вечори фіалкові, вечори смоляні, і запахи води, а по воді — боязких нічних трав, і верб, і диму.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment в хаті було порожньо, тільки на полу зостався довгий капарнии слід — мов смоляним віхтем черкнуло.
