Результати пошуку слова: Смуток

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Він сказав: «Моя дитино, затужив я дуже сам, Але ти – моя розрада, втіха змореним очам, Вигляд твій загоїть смуток, він лікує, мов бальзам. … Та тепер я кину смуток,- побиватися навіщо?» Так сказав. … Наче блискавка, чудова красота дівочих рис, Хоч сидить вона похмура, смуток серце їй затис.

ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад

Posted on by / 0 Comment

Отож намагайся писати щодень краще, як тільки можеш краще, і приклич на допомогу весь свій теперішній смуток, щоб знову звідати отой перший смуток дитинства. … Почував тільки смуток, породжений втомою, і тепер розумів, що таке вік.

Олесь Гончар – Берег Любові

Posted on by / 0 Comment

але й при всьому цьому жевріє у дівчини смуток розлуки з містечком і з училищем, і з цією похмурою фортецею, і стає жаль їй навіть цих зовсім не романтичних веж, де всюдисущий турист полишає свої варварські сліди… … У голосі його відчувався глибокий смуток.

Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА

Posted on by / 0 Comment

Ясна лагідність займалася в її рисах, і заразом був у них тривожний, жагучий смуток, якесь тужливе й нестримне піднесення, що збуджувало в ньому захват і покору, здіймало в ньому бажання носити її світами на руках. … Бо й ми самі випадкові, тобто минущі, а з усяким тимчасовим існуванням, мовляв за Шелінгом, поєднаний смуток.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Він хотів усміхнутися, але смуток спотворив усмішку, як натяк на близьку смерть. … Іноді, коли серце стужиться, досить сказати, що це вірш, а у вірші – згадати про смуток чи надію, і людина повертає на свою протоптану доріжку. … Ніби пролетить журавлиний ключ: на хвилину смуток, а закони існування – непорушні.

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

А тепер забув… Двадцять шосте травня… Думка про батька, пораненого, самітного, принесла з собою смуток. … Я йому відмовив, але, помітивши його великий смуток, щоб втішити, обіцяв на першій же тривалій зупинці взяти його з собою. … Наростали тривога й смуток.

МИРНИЙ Панас – Серед степів

Posted on by / 0 Comment

Все, що вас колись давило та смуток будило, зникло; знову любі та милі почування почали вас огортати, сни якісь душу колишуть; з самого глибу серця виринають думки непримітні, гадки легкокрилі, самі мчаться і вас мчать за собою… Куди?

СКОВОРОДА Григорій Савич – Сад божественних пісень

Posted on by / 0 Comment

А душу лиш тiлесним не можна задовольнить, Вона лише небесним смуток хоче наситить, Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе, До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве. … Жартом треба смуток бити, будь в житті, як Бог подав, Годі червам нас точити – час до того не настав.