Результати пошуку слова: Сміх
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Біля воріт чується сміх. … За вікном на вулиці часом чуються веселі, гучні голоси, сміх, співи. … І того ж таки вечора я декілька разів згадую рогове пенсне, дві хвилі м'ягкого волосся й соковитий, по-дитячому ясний сміх. … А сміються всі, що на вулиці, що дивляться на високе, прозоро-синє, сміхотливе небо.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі
Сміх, та й годі. … Сміх, та й годі, а надто як зважити на те, що зріст у мене шість футів і два з половиною дюйми та ще й чуб з сивиною. … Еклі зо сміху теж мало не гигнув. … Аж сміх бере, їй-богу. … Каналія Стредлейтер – у сміх. … Сміх, та й годі! … Сміх, та й годі. … Я назвався Джімом Стілом – просто задля сміху.
Володимир Дрозд – Катастрофа
Іван Кирилович умів доходити тої межі сміху, за якою бриніли сльози. … Сміхота… … Пам'ятаєте його сміх?.. … — То я ж не для сміху.— Іванові згадалася його клятва не говорити жодного зайвого слова, але згадка тільки майнула і безслідно розтанула.— Я задля істини. … А може, колись він розповість, як сміховинку.
ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів
Він усе ще сміявся: здавалося, досить йому було глянути на зніяковіле обличчя юнака, як новий напад сміху починав душити його. … Він поглянув ще раз на археолога, який важно виступав, несучи скриньку, наче найбільшу в світі дорогоцінність, значуще кашлянув і заговорив поважним тоном, мало не пирскаючи зо сміху: –