МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Марино-о!-тілько й зміг вимовити Федір, захитався і, як сніп, повалився їй під ноги. … Аж ось вона черкнулась жита, вхопила, наче рукою, чималий кущ, нахилила… Ж-ж-ж!- і вивернула на землю зовсім готовий сніп, тільки взяти та перевеслом перев’язати.
Улас Самчук – Марія Posted on by / 0 Comment Дожне своє, піде на зарібки, жатиме на спіл «на десятий сніп». … Клуньчину звів, ось тільки змолотить жито, наробить сніпків і пошиє. … Зніме сніпки, а дасть знов черепицю, але трапилася купівля землі, і Корній задаткував десятину.
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment Сніп світла, що падає крізь єдине заґратоване маленьке віконце під самою стелею, вихоплює з присмерку безтурботно-веселі обличчя чотирьох худеньких хлопчаків, що тісно притиснувшись один до одного, позують перед об’єктивом любительського фотоапарату «Зеніт».
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment В наступну мить сліпучий вогненний сніп охопив усе: дорогу, ліс, небо – дивовижна сила підхопила Гольбаха і жбурнула у чорну прірву. … глухо промовив Кюнт і замовк: яскравий сніп світла раптом прорізав темряву, блиснув у скісних струменях дощу і впав на брук, на мереживо чавунної загорожі.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Спершу то була тільки рінь на алеї в саду, ліпні троянди та пшеничний сніп, але помалу-малу в того чоловіка почали застигати мисливські собаки, фрукти, які він брав у руки, вода, що в ній хотів скупатись, і нарешті люди, яких пробував пестити, яким подавав руку чи яких бив.
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment Нікого з суддів у ці хвилини він не обійде увагою, без поквапу збирає всі дозволи в сніп свого остаточного вирішення і аж тоді гукає з виглядом урочистим: —
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК Posted on by / 0 Comment Удар був такий міцний, що Юзек упав як сніп і лежав, не подаючи ніяких ознак життя. … Маленький, безголовий тулуб старого запорожця мов сніп упав на закривавлений труп яничара.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки Posted on by / 0 Comment – Про мене, нехай плаче, нехай скаче!– сказав Прокопович і знов упав на лавку, як сніп. … Піп – золотий сніп,– кажуть у приказці.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Ніби яскравий холодний ліхтар, він кинув сліпучий сніп холодного світла ген-ген крізь темряву в минуле.
