ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО

Сонечко», « – раділо Дерево.- Щойно тільки дощик накрапав, а вже й сонечко визирнуло. Нічого в світі кращого немає, як дощик і сонечко. За хвилину хто тягнув до своєї хатки-купи величезну билину, хто жука, а хто котив з-під землі на сонечко білі кульки, в яких сиділи малі мурашата.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

“Веселе сонечко ховалось…” ( Умираючи, дивився, Де сонечко сяє… Тяжко-важко умирати У чужому краю! Тяжко жить на світі, а хочеться жить: Хочеться дивитись, як сонечко сяє, Хочеться послухать, як море заграє, Як пташка щебече, байрак гомонить, Або чорнобрива в гаю заспіває… О боже мій милий, як весело жить!

ВОВЧОК Марко – Дев’ять братiв i десята сестриця Галя

Вже мати у печi запалила – дрова знов трiщать, полум’я шиба, i димно у хатцi; в вiконце свiтить ясне сонечко, i блищить снiг бiленький. Сиза iмла зникала; зiходило сонечко й сяяло якими ж то блискучими, холодними, недружними ранками; повертавсь вiн з повними вiдрами до хазяїв.

МИРНИЙ Панас – Повiя

VIII Починалася весна; хоч ще звечора й держало заморозками, а проте вдень так свiтило, так грiло ясне сонечко! Навiщо те тепло, оте ясне сонечко, коли воно вже не грiє заколiлої душi, закляклого серця? Тепле сонечко їй допомагає: тiльки пройде щiткою – уже й сохне – бiлiє.

МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду

Зачало їх Ясне Сонечко, поливали й ростили дощові води, напували свіжії роси, буйні вітри гойдали їх на своїх легесеньких крилах, а блідолиций Місяць і зорі ясноокі доглядали їх тихого спокою… І виросли вони всьому світові на диво. Аж ось одного разу Ясне Сонечко, натомившись світити за цілий день, пливло до спокою.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Зачепили ж вони кри-леч-ками ви-но-град… І високо-високо, аж понад той виноград сягає мрійний дівочий голос, аж туди, де сонечко тріпотить промінням, чи два соколи – два товариші летять. Сонечко викотилось на обідній пруг і поливало гарячим приском землю. Сюди не добивається сонечко.

КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов

Об Євдокії[3] сонечко злизало сніг по горбикам, стало тепленько, увесь народ з города по празникам руша на Гончарівку. – йому не до вас було: він мені у ту пору розказовав, що, каже, не сонечко ходить, а земля кругом його обіходить. Як таки можна, щоб сонечко стояло, а щоб земля ходила?

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Сонечко почало з-за гори випливати – грало, всміхалося… Як легенькі блискавочки, забігали по землі його пароси – і кришталем заіскрила роса по зеленій траві… За сонцем усе живло прокинулось. як сонечко сяє!..» Вранці-рано піде на учення; промуштрують їх – геть уже сонечко підоб’ється.

УКРАЇНКА Леся – Поезiї

IV Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променiє I по степу розлива своє свiтлонько красне, – А у тую недiленьку рано Синє море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, Красним-ясним промiнням вiтає. Ой вже сонечко яснеє та стало на межi, Освiтило акерманськi турецькiї вежi.