Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр
Одного ранку, як сонце пригріло вже по справжньо-весняному, іду перейтися лісом до Мотриного манастиря. … Мозок безпорадно чіплявся за якесь павутиння надії, що я ще буду жити, буду бачити сонце, Галю, дихати вільним повітрям. … Сонце ще тільки піднялося над лісами, як залога, готова до походу стала густими лавами перед вівтарем.