Skip to content Тiльки, сили небеснi, не це: Ощадiть од Вкраїнського Аду – Мусового томлiння живцем Без надiї, без дiї,без часу, В порожнечi, на безвiсти – там, Де ще прiють по сотнях нещасних Рештки того, що мало б – життям, Стрепенувшись, рвонутись зi шкiри, Здерши в кров її з стiп i долонь, – А щоб розворушити Ягора на розмову, на дискусію, треба особливої атмосфери, буває це найчастіше після чарки, отоді вам, теперішнім, старий розповість, що означало бути металургом в його часи, яку треба було міць мати в хребті, щоб з-поміж тих, які сотнями валяються на біржі праці саме тебе відібрали на завод у гвардію каталів. 