Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
Сіяй і проливай в серця людські відраду; Нехай твою тропу, спасенну стежку знають, Нехай над світ увесь возлюблять щиру правду, Про неї родяться, за неї помирають. … До попа частенько став сей пан ходити, І без чарки про спасенне говорити. … Як ті душі погубляють, Так сі людське тіло, Та ще й дякуй, мов за добре, За спасенне діло!