Skip to content Він стояв серед кімнати, спершись рукою на спинку стільця, високий, ставний, з розша-рілим обличчям і говорив, не поспішаючи, чітко, переконливо, з якимось внутрішнім запалом, наче перед ним була численна аудиторія. …
Спершись руками на столик, він пильно дивився в зал.