Результати пошуку слова: Спинити
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість.
Як же мав селянин не спинитись і не полюбуватись на такий пишний поїзд. … Після двадцятилітнього мого мандрування по чужих краях, вертаюсь я на Україну і, проїжжаючи смиренне місто П[рилуку], згадав про сіру хатку на розі брудних улиць і звелів візникові, чи поштареві, спинитися біля цієї мізерної хатки.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Там далі витиналися горби, і вони раптом застрибали йому у визорі, аж мусив спинитися: запаморочилося – спадок по тому житті, яке лишалося за спиною. … Змушений був спинитись і сісти, бо йому від незручного підйому аж іскрами пішло в очах. … Боявся ступити до світлиці – лише наблизився до дверей, безсилий спинити трем у колінах.
Олександр Довженко – Україна в огні
Але Запорожець уже не міг спинитися. … Вона немов падала з великої висоти на землю в страшній свідомості, що парашут за спиною не розчинився і вже тепер їй ні спинитися, ні крикнути, ні покликати… Земля невблаганно тягла її до себе, земля. … То були люди, яких ніщо в світі не могло вже спинити, ні обеззброїти, ні втихомирити.
СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський
Вiн має змогу спинити її, почати розмову i якось непомiтно розпитатися про Марину, бо що довше її не було в Чернiговi, то бiльше вiн думав про неї. … I в тисячу разiв краще спинитися, сказати самим собi: годi. … – Нам треба,– продовжувала Марина,– спинитися. … Вiн поривався вперед i його неможливо було спинити.
Олесь Гончар – Твоя зоря
Вони бігли йому навперейми, відтискували безтямну його тачанку до круч, намагаючись оточити, бо ж звідти він нікуди не втече, прірва соколянських глинищ муситиме його спинити, ось там він уже потрапить під їхні кілки та люшні. … — Через віки йшли, пробивались до своєї золотої мрії, і тепер перед хуторами спинитись?