БАРКА Василь – Жовтий князь
метнулась думка про «хазяїна», очі якого глянули потім, спинені, з крижаною рудістю, ніби зимносердна істота старовини, оживши, крізь них загрозилась. … Спинається найменший, руками шарудить по кривій стіні… раптом послизнувся набік і впав. … Голова комісії почав був кричати, щоб спинили рух, але зразу ж затих.