Результати пошуку слова: Споконвік

У червоно-блакитному надвечір’ї чітко вирізьблялося обшарпане, відкрите всім вітрам село Івчанка, що споконвіку робило на безкраїх ланах поміщика Колчака. споконвіку хвалить трудівник. Оралася найкраща земля, що споконвіку належала багатіям. Ми можем зробити те, про що найкращі люди споконвіку думали.

На той час уже були вивчені механізми старіння, а також віднайдені ефективні засоби протидії цьому фізіологічному процесові, що споконвіку вважався невідворотним. Природа цим займається споконвік, ми тільки їй допомагаємо.

І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає! Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий добрі ребра Й серце розбиває. Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли.

Споконвіку в нас був звичай, що новака приймає до коша курінь… Тож і зараз ми повинні вирішити – приймати чи не приймати. І ми стоїмо перед загрозою навіки втратити ці землі… Тому заповідаю вам – і далі, як споконвіку, мужньо стояти супроти ясирників, звідки б вони не приходили!

Камінь 81 Камінь Камінь існував іще тоді, коли не було нічого, а була лише сама вода (вода, як відомо, була споконвіку). В Україні здавна вірили, що ці духи споконвіку мешкали у водоймищах і верховодили над усіма іншими тамтешніми істотами.

З усіх усюд надходили повідомлення та скарги на те, що підозрілі особи й тварини вештаються поблизу кордонів, а подекуди ще й лізуть через них: порядок, що існував споконвіку, очевидячки, порушувався. Тут споконвіку жили нащадки Валанділа, з покоління у покоління, від батька до сина простяглась безперервна нитка.

В Україні ж споконвіку панувала не лише фізично-правно, а й у всьому духовному житті ідея приватної власності на все. А в московській імперії – лише з українським, бо московське селянство споконвіку вже має комуністичну «общину». Українські міста і села мали повне місцеве самоуправління споконвіку ще й до Руської держави.

4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? 2 Воно в Бога було споконвіку. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім.

Споконвіку там жили, діди та прадіди наші на тому пробували,- що ж там дарувати й що підписувати? Споконвіку, з дідів – з прадідів так велося, щоб хліб руками збирали… І всім було, всім діставало, на всіх мати сира земля родила, всіх годувала… А тепер от зразу стало мало… Для одного мало оцих ланів, степів безкраїх?

за всім тим твердла в ній повільна, необорна, уже мовби аж і власною силою наладована певність, наче обрано її дитину на приділ незвичайний, про який людським дітям і не мріяти — хіба вислухати з казок, переказуваних споконвіку від баби до внуки.