Skip to content Дзвеніло, гучало, співало все навкруги. …
Поклонялися їм кияни, плясання й співання творили, зело несли до богів, наїдки й питва вельми і справляли учти великі на бугрі коло богів, тоді було велике об'їдання й обпивання, і, може, й наші боги наїдалися та напивалися ще більше за нас, бо то веселі були боги, а вже що мудрі! він вже знає коли; тоді, як стала ходити між пани ворожити, і за його, Андронаті, скрипкою смутні пісні співати, а йому, Раду, ненаситному на гроші, зносити від панів за ворожбу і спів золото. …
Змалечку вона заколисувала її своїми смутними, монотонними, якимись незнаними нашим околицям співами до сну. Краплини крові свіжої хай сяють на мечах… І всі співали. …
Співав найясніший пан ротмістр Тоот, зразок леґіонера, зразок поміж зразків, за якого так хочеться негайно, під оцей марш, віддати життя, душу, все. …
Стояти струнко, коли леґіонери співають свій марш! …
Вона співала, горлала, репетувала. 