НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Коли це рипнули двері: в хату ввійшов старець, обвішаний торбами. … Він просив милостини таким жалібним голосом, як найбідніший, найостатніший старець. … – Не без того, щоб і сякі-такі родичі не прийшли, щоб і старець який не попросив хліба. … Вже не снився їй той старець, що прохав у неї милостини і тривожив її душу.