Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Іноді ми зупиняємося біля такої щогли, і вона високо здіймається над нами, як монумент іншому життю, як нагадування про життя електричне, трудове, коли бджолиний гул електромоторів ціле літо чути було на колгоспних токах і лампочки Ілліча світилися в хатах степовиків. … Це сорго, червоне просо, у степовиків воно на віниччя йде.