Результати пошуку слова: Стовбур

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

але ніде ні разу не трапилося жодної зарубки сокирою на стовбурах віковічних дерев, жодних решток згаслого вогнища, жодного відбитка людської ступні; можливо, цьому треба було тільки радіти, бо на цій невідомій землі, що загубилася у просторах Тихого океану, присутність інших людей була не так бажаною, як небезпечною.

Стовбуристість

Posted on by / 0 Comment

стовбури́стість – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний стовбури́стість родовий стовбури́стості давальний стовбури́стості знахідний стовбури́стість орудний стовбури́стістю місцевий на/у стовбури́стості кличний стовбури́стосте*

КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій

Posted on by / 0 Comment

Він прискіпливо вивчав довколишні предмети, часто зупиняючи погляд на стовбурах повалених дерев, що густо захаращували землю, як це звичайно буває в американських лісах, особливо там, де деревина ще не набула ринкової вартості. … Прозора вода стрімко мчала під листяним шатром, що його підпирали арки із стовбурів віковічних дерев.

Стовбуритися

Posted on by / 0 Comment

стовбури́тися – дієслово недоконаного виду Інфінітив стовбури́тися, стовбури́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа 2 особа МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа стовбури́тиметься ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа стовбури́ться Активний дієприкметник Дієприслівник МИНУЛИЙ ЧАС чол.

ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів

Posted on by / 0 Comment

Дивно, як можуть індійці в цьому незручному положенні так довго витримувати, як спритно вони обгинають стовбури дерев, що із пом’ятими запліснявілими вітами пливли вниз за течією. … Величезний стовбур, порослий мохом і напівзотлілий, заступив шлях. … Хлопець оглянув мох на стовбурах і вирішив, що ця стежка веде на схід.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Зненацька з-поміж стовбурів, зовсім зблизька, сяйнуло їм у вічі червоне світло. … Він обіруч ухопив Тома за ногу (що була завтовшки як стовбур молодого дерева), та полетів перевертом у верхівки якихось кущів, коли троль тією ногою підбив Торінову гілку, аж іскри полетіли гномові в обличчя.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

Солодким хлібом пахнуть відсирілі стерні; над сивою пряжею туману коливаються лише верхів’я дерев, наче відрізані вони від стовбурів. … Він сідає на обтесану підвалину і гладить рукою клеймований стовбур. … Розсвіжували стовбури. … — здивувався, торкаючись рукою до чистого стовбура.