Микола Олійник – Леся
Дівчинка відкладає набік віночок, який плела, сидячи біля воза, встає і, переконавшись, що поблизу нікого нема, біжить до старого гіллястого дуба, що, мов сторожа, стоїть на узліссі. … Сторожа над нею вельми вже грізна… … Вечорами крадькома, виставивши сторожу, сходилися в одному з глухих закутків двору на раду.