Результати пошуку слова: Стріха

стріха́тий – прикметник відмінок однина множина чол.

стріхалюкі́вський – прикметник відмінок однина множина чол.

Стріхалюки́ – множинний іменник (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Стріхалюки́ родовий Стріхалюкі́в давальний Стріхалюка́м знахідний Стріхалюки́ орудний Стріхалюка́ми місцевий на/у Стріхалюка́х кличний Стріхалюки́

Сірі стріхасті очі люто скидаються догори. Граф іронічно-сумно посміхається стріхами: винахідник Сонячної машини, великий учений, той, що зруйнував увесь старий світ, тягає візочок по Берліну, вислухує насмішки, глузування й ворожі вигуки ради того, щоб годувати старих трупоїдів і реакціонерів.

І стріха, і «ставок, і млинок, і вишневенький садок» — Коли різні NN будуть командувати народними стріхами, сама стріха повстане й скаже: «Одійди, —

Солом’яна стріха, писателі кажуть, в ознакою міщанства, націоналізму. Солома в голові — ото міщанство чи дворянство, а стріха може бути всяка. — Стріха не міщанська, а людська, якщо в в вас серце.

З дощової мряки виринув Вишневий хутір — з два десятки мазанок із зеленими від моху стріхами. З вузьких провулків темрява відкочувалася на приташанські луки, залишаючи після себе дрібну росу на землі, на тинах, на солом’яних стріхах, на одягові людей і на кінських спинах.

Стріха з рогози нависла обшарпаними краями й сягала Іванкових плечей. Товста стріха майже закривала підсліпувате вікно.

Мешканці передмістя, міщане, рятуючись од вогню, бігли У Львів так само, як і голуби, що, покинувши свої захоплені вогнем кубла під стріхами, кружляли, осяяні полум’ям, по повітрі над Львовом.