Ольга Кобилянська – Земля
Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її! … Відтак ти обернешся й усміхнешся до мене, а я поцілую тебе… У тій хвилі вона подалась у ході з жахом о один ступінь назад.