Skip to content
Ой знай, коню, що казати, Скажи, коню, не втопився, Але, мати, оженився: Ой взяв собі паняночку, Серед поля земляночку, А на личку рум’яная На ній сукня зеленая». —
Аж ось, тільки що дочиталися до «во утриє ізбивах», аж шасть у двері: свашки, світилки, бояри, дружко, піддружний, старости; та усе не прості, усе з панства, у кунтушах, у черкесках, у сукнях таких, що тільки поцмокай!
