ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment Ой стрицуню рідний, чуйте, Лиш сей раз мені даруйте,- А кленусь вам, поки жить, Я і всі мої народи Сумирно, без перешкоди, Вірно будем вам служить.
ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor Posted on by / 0 Comment i тепло, сумирно, любо довкола, голоси пташенят зливаються з черкотом сверщкiв, шелестом зеленого листя, шваркотом потокiв в одну далеку, стрiйну гармонiю щастя, величi i спокою.
АДАМС Петер – Ангели по десять шилінгів Posted on by / 0 Comment Джордж Абернаті ніби закам’янів на стільчику, потім протяжно і сумирно зітхнув, застебнув комірця форменої сорочки і підвівся з таким засмученим виглядом, який може бути лише в людини, котра відчула, що невдовзі докорінно зміниться весь розмірений уклад її життя.
БЕРДЖЕС Ентоні – Механічний апельсин Posted on by / 0 Comment Та коли вона кинулася мене проганяти, хоч я й сам збирався сумирно покинути будинок, у неї, на лихо, стався серцевий напад, і згодом вона померла.
ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi Posted on by / 0 Comment Тихенько й сумирно чекав свою чарiвницю з букетиком квiтiв… –
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment Невже цей стариган у генеральському мундирі, що сумирно просить у бога удачі, той самий генерал Х’юз, який висунув ідею “космічної оборони” і добре попрацював, щоб здійснити її?..
МАТІОС Марія – Нація Posted on by / 0 Comment Отако-о-о… 2 БІЛЕНЬКІ РЯДОЧКИ речей, призначених для смерті, сумирно гріються в розкритій – білій зсередини й чорній зверху – домовині перед верандою.
Любко Дереш – Намір! Posted on by / 0 Comment Тимко, навіть не усміхаючись, сумирно лежав на підлозі.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Котта штовхнув їх і ту ж мить, мовби злякавшись чогось, так і завмер із випростаною рукою: там, у світлому кутку подвір’я, на холоді гір, серед решток снігу та замерзлих [9] калюж, сумирно стояла собі зелена шовковиця; стовбур її був побілений вапном – щоб не точили шкідники, а сніг під деревом аж посинів од падалишніх ягід.
АНДРУХОВИЧ Юрій – Дванадцять обручів Posted on by / 0 Comment Але Дурень Перший на диво сумирно сприйняв цю звістку: зрадівши нагоді, він заквапився до відомого тільки йому і нам дерева, рвучко перегортаючи всі проміжні сторінки між явою та сном (коридор, сходова клітка, що далі?),
