МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Як його, справді, й не сумувати? … Та як його не сумувати, коли злидні та недостачі в печінки в’їлися; як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло?..
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Відчує тоді те, що відчуває королева, коли її царюванню приходить кінець: сумуватиме, а водночас і радітиме. … На вустах його гратиме тиха всмішка, а очі його сумуватимуть, як сумує відбитий у росі місяць. … Чого мені сумувати, –
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – За річкою, в затінку дерев Posted on by / 0 Comment Отож годі сумувати, хлопче. … – Ні, вона надто самовпевнена, щоб за кимось сумувати, вона й заміж вийшла, щоб пролізти у військові кола й зав’язати знайомства, корисні для її професії чи то пак для її мистецтва.
СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв Posted on by / 0 Comment I сумуватиму. … А тепер вiдчуваю, що вже почав сумувати за нашим Днiстровськом, за лиманом, за сонцем, хлопцями…
БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment Ми, однак, намагалися не сумувати, але пан Філандер та пан Клейтон, що приєднався до нас у Лондоні просто так, лише з любові до пригод, були настроєні так само скептично, як і я.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР Posted on by / 0 Comment В такім раї чого б, бачся, Старим сумувати? … Тілько смутна, невесела… Чого б сумувати?
Ремарк Еріх-Марія – Три товариші Posted on by / 0 Comment А я надто швидко починаю сумувати, це моя вада. … І ти не повинен сумувати…
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Та враз Кукурузо стрепенувся – не вмiв вiн довго сумувати й роздумувати. … – Не тривожся, янголе, радiти, а не сумувати треба.
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment У всякім разі, тепер він уже не сумуватиме. … Нічого особливого я в ньому не помітив, хіба тільки трохи сумуватий вираз на обличчі.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment I, як звичайно в таких випадках, тут стiльки цiкавого, що й немає часу сумувати. … Таж я формально, дослiвно божеволiв… Я дивувався, як мої предки могли вiки прожити на селi й нiколи не сумувати… –
