УЕЛЛС Герберт – У безодні
Коли я сидів на підлозі й гупав молотком, двері відчинились і ввійшов мій сусіда – злидень письменник. … знов обізвав мене сусід. … Одне слово, підійшов я до сусіда, взяв його за барки й добряче струсонув, а потім зібрав свої алмази, і тільки мене й бачили. … Почують сусіди, почує вся вулиця – ганьба ж на все місто!